Бачимо, що дуже зацікавили вас приклади успішного оскарження у суді висновків ДАСУ за результатами моніторингу. Сьогодні дамо 2 успішних приклади оскарження щодо вимог по статті 17 Закону. Тож беріть на замітку.
Стаття 17 Закону є дуже загадковою. З одного боку, вона зобов’язує замовників перевіряти учасників на відповідність її нормам шляхом надання підтверджуючих документів. З іншого – каже, що відомості, які є у відкритих реєстрах, замовник перевіряє самостійно. Там можна чітко встановлювати форму підтверджуючих документів, а тут допускається тільки довільна форма. Ну як тут не заплутатися? І поки замовники разом з органами державного фінансового контролю думають, які ж вимоги повинна містити ТД, суд у справі від 30.07.2020 № 240/10214/19 знайшов простий вихід із ситуації.
Порушення замовника полягало в тому, що у ТД не було зазначено інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників встановленим вимогам в ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону, а також спосіб документального підтвердження переможцем згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених п.п. 2, 3, 5, 6 і 8 ч. 1 та 2 ст. 17 Закону.
При розгляді цього питання суд виходив з такого. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону, тендерна документація повинна містити, зокрема, один або кілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до ст. 16, вимоги, встановлені ст. 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам ст. 17, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.
Суд зазначив, що в наведеній нормі не конкретизовано, які саме вимоги, встановлені ст. 17, слід вказувати у ТД. Крім того, переможець закупівлі надав довідки, що підтверджують встановлені позивачем факти відповідності суб’єкта господарювання вимогам, встановленим Законом. Враховуючи вищенаведене, суд задовольнив позовні вимоги в цій частині.
В іншій ситуації (справа № 460/3595/19) порушення замовника полягало у неправомірному визнанні переможця закупівлі. Зокрема, у довідці, яку подав учасник згідно з вимогами ТД, була відсутня інформація про те, що службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення. Суд з цього приводу зазначив, що з аналізу норм права зрозуміло, що позивач, який проводив торги, не повинен був вимагати інформацію щодо наявності або відсутності підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону, оскільки така інформація міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. При перевірці інформації в реєстрі даних про переможця не знайдено. Тому ризиків проявів корупції при закупівлі, яким повинен запобігати замовник у цих конкретних правовідносинах, не було. Принципи її проведення були ним дотримані. Отже, ТД переможця торгів повністю відповідала вимогам ТД.
Натомість, на думку суду, зазначені у висновку порушення є проявом надмірного формалізму з боку Держаудитслужби, адже визначальним у цій ситуації є можливість або неможливість здійснити замовником перевірку відомостей щодо притягнення або непритягнення учасника торгів або уповноваженої ним посадової особи на участь у процедурі закупівлі до відповідальності за корупційне порушення у цій сфері, а не на якому матеріальному носії такі відомості містяться.
